Cocaine Боливия Пролетарск

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Сегодня расскажу вам про мою последнюю закладку - кокаин. Ура, товарищи, это история с кайфом, послушайте меня внимательно!

Все началось давным-давно, когда я первый раз раскумарился. Это было в одной заброшенной подворотне, в компании своих соратников. Я видел, как они раскумариваются уже не первый раз, и решил попробовать эту бодягу. Не знаю, каким боком, но я стал кайфовать и понял, что это мое, что я этим жить буду. Так и стало, братцы!

У нас с пацанами был свой "лабораторный" столик, где каждый мог делать свои клинющие смеси. Мы называли его "химка". Было офигенно смотреть, как вся эта бодяга перемешивается, и ты получаешь свою порцию кайфа. Все вместе мы были полной дурдомной командой!

МАРШРУТ К КАЙФУ
Стадия 1: Гандж!
Стадия 2: Закладки!
Стадия 3: Кокаин!
Стадия 4: Марца!

Каждый из нас попадал в этот химический водоворот своим путем. Но рано или поздно, кто-то пробовал кайф от закладок. Еще один шаг ближе к небу, понимаете?

Я сижу, кайфую, раскумариваюсь от своей последней закладки. Вижу, как все вокруг наигранно улыбаются, а я сам балдею от его действия. Столько энергии внутри меня, словно взорваться готов. Что-то жжет где-то в глубине, и это офигенно, братцы! Готов рвать и метать, творить чудеса в этом жестком мире!

Когда-то мы начинали с ганджа, но со временем переходили на более сильные штучки, на кокаин. На самом деле, это просто шкварняк, но такой, который взбодрит твой организм и не выпустит его до самого конца. Я смотрю на своих ровных пацанчиков, и вижу, как они раскумариваются, теряются в этом мире настолько, что даже не видят катаклизмы, происходящие вокруг нас.

Ровные пацаны, это те, кто всегда со мной. Они понимают мое желание творить, строить, рвать и метать. Без них я бы не смог добиться таких высот в моем "музыкальном" подворье. Да, вы не поверите, но я еще и рэпер! Я пишу треки и читаю их в своем районе, перед своими поклонниками. Они называют меня Кокаинным Шейкером!

У меня есть свой стиль, своя речь, и все это вкупе с нашим молодежным сленгом создает невероятный эффект. Я врываюсь на сцену, полный кайфа и энергии, и моя музыка клинит мозги каждому, кто ее слышит. Мои ровные ребята поднимают мне плечо, подпевают, размахивают руками, рубятся, как я, они настоящие фанаты Кокаинного Шейкера!

Мы готовы двигать горы, рушить все преграды, несмотря на все, что случается вокруг нас. Я не знаю, как долго мы будем бодяжить, но сейчас мы живем в моменте, кайфуем от жизни, и это все, что нужно нам в данный момент. Ведь если не жить сейчас, то когда, братцы?

Так что, не бойтесь экспериментировать, пробовать новое и открывать для себя этот хардкорный мир. Ведь жизнь - это большая закладка, и мы должны раскумариться каждую секунду. Стараемся быть ровными, наслаждаемся моментом и клиним, как никогда раньше!